Відкритий урок 6 клас з історії на тему "Кіммерійці і скіфи на території України"

 

Урок № 45

 

Навчальна дисципліна: Інтегрований курс «Всесвітня історія.

                                                                              Історія України»

Клас	дата

 

Тема заняття:  Кіммерійці та скіфи на території України

 

Дидактична мета:   охарактеризувати життя й заняття племен і народів, що заселяли в цей період територію сучасної України; наводити приклади впливу природно-географічних умов Північного Причорномор'я на тип господарювання кіммерійців, скіфів і сарматів; застосовувати та пояснювати на прикладах терміни й поняття «кіммерійці», «таври», «скіфи», «Велика Скіфія», «скіфські кургани», «звіриний стиль», «сармати», «пектораль»; розвивати вміння роботи з історичною картою.

Виховна мета: виховувати повагу до історії своєї Батьківщини; виховувати повагу до минулого різних народів.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Форма уроку: комбінований.

 

Обладнання:

-           підручник;

-           атлас;

-           ілюстративний матеріал.

Основні терміни та поняття: кіммерійці, таври, скіфи, Велика Скіфія, скіфські кургани, «звіриний» стиль, сармати, пектораль.

Основні дати: IX—VII ст. до н. е. — перебування кіммерійців на українських землях; VII—III ст. до н. е. — перебування скіфів на українських землях; III ст. до н. е. — III ст. н. е. — перебування сарматів на українських землях.

 

 

Література:

-           Щупак І. Я. Всесвітня історія. Історія України (інтегрований курс): підруч. для 6 кл. закладів загальної середньої освіти / І. Я. Щупак, І. О. Піскарьова, О. В. Бурлака. – К.: УОВЦ «Оріон», 2019. – 224 с.: іл.

-           Гісем О. В. Всесвітня історія. Історія України (інтегрований курс): підруч. для 6 кл. закл. серед. освіти / О. В. Гісем, О. О. Гісем. – Харків: Вид – во «Ранок», 2019. – 192 с.: іл.

-           Сорочинська Н. М. , Мартинюк О. О. Всесвітня історія. Історія України (інтегрований курс): підруч. для 6 кл. закладів загальної середньої освіти / Н. М. Сорочинська, О. О. Мартинюк. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2019. – 224 с.: іл.

-           Бандровський О. Г. Всесвітня історія. Історія України (інтегрований курс): підруч. для 6 кл. закл. серед. освіти / О. Бандровський, В. Власов. – К. : Генеза, 2019. – 224 с.: іл., карти

-           Мороз П. В. Всесвітня історія. Історія України (інтегрований курс): підруч. для 6 кл. закладів загальної середньої освіти / П. Мороз. – К.: Педагогічна думка, 2019. – 224 с.: іл.

-           Голованов С. О. Всесвітня історія. Історія України (інтегрований курс): підруч. для 6 кл. закладів загальної середньої освіти / С. О. голованів. – Тернопіль: Астон, 2019. – 224 с.: іл.

Хід заняття

І. Організація заняття:

- Перевірка кількості учнів;

- Визначення організаційно – дисциплінарних вимог до учнів із боку вчителя;

- Повідомлення теми та мети уроку.

 

ІІ.   Активація опорних знань.

Бесіда за запитаннями:

1. Назвіть найбільші грецькі колонії. Коли і де вони утворилися?

2. Які місця греки вважали зручними для заснування колонії?

3. Поясніть поняття колонія, метрополія.

 

ІІІ. Визначення теми, мети, мотивація навчальної діяльності:

Я розповім Вам притчу.

Якось мандрівник ішов долиною і побачив людину, яка, обливаючись потом, тягла на гору важкий камінь.

-         Що ти робиш? – запитав мандрівник.

-         Несу нагору каміння, - сердито відповіла людина.

Пішов мандрівник вище в гору й побачив іншу людину, теж із каменем.

-         А ти  що робиш? – поцікавився він.

-         Усі носять нагору і я несу, - важко дихаючи, відповіла друга людина.

Мандрівник піднявся ще вище і зустрів третю людину, яка штовхала нагору камінь. Камінь був дуже важким, але очі людини світилися радістю. І йому мандрівник поставив те саме питання:

-         Що ти робиш?

-         Я ношу каміння, для того, щоб побудувати свій будинок, - спокійно відповів чоловік.

Так і Ви сьогодні на урок прийшли: хто просто так, хто через те, що всі прийшли, а хтось – здобувати знання. Тому давайте зробимо все, щоб ми усі були тими, хто хоче отримати нові знання.

 

 

IV. Вивчення нового матеріалу.

Пригадаймо, залізним віком називають відрізок минулого, за якого в суспільстві обробляли залізо. На території, яку в далекому майбутньому назвуть Україною, залізний вік тривав від ІХ ст. до н. е. до ІІІ ст. н. е. Першим народом на українських теренах, про який залишилася згадка в письмових джерелах, були кіммерійці

Кіммерійці

Землі України в північному Причорномор'ї — широкі, просторі степи. Вони дуже зручні для розвитку табунного, відгінного скотарства. Тому не дивно, що в ІХ ст. до н. е. на них розселились і надовго залишилися племена кочовиків, яких називали кіммерійцями.

Кіммерійці – це кочовий іраномовний народ, який, на думку вчених, прийшов у Причорноморські степи з Нижнього Поволжя в ІХ ст. до н.е. Хоча власної писемності кіммерійці не мали, про них згадується в писемних джерелах інших народів. Найдавнішою писемною згадкою про кіммерійців стала «Одіссея» Гомера.

«Врешті дістались ми течій глибоких ріки Океану.

Там розташоване місто й країна людей кіммерійських,

Хмарами й млою вповиті. Ніколи промінням ласкавим

Не осяває їх сонце в блакиті ясній світлодайне…

Ніч лиховісна там вічно нещасних людей окриває.»

В «Іліаді» кіммерійці згадуються як народ «дивних доярів кобилиць, млекоїдів, бідних і найсправедливіших із смертних»

Згодом про них писав і грек Геродот, який, мандруючи в V ст. до н. е., потрапив на землі, що пізніше стали територією України.

Усі, хто згадували про кіммерійців, відзначали їхню войовничість. У походах вони діставалися аж до Малої Азії. Головна їхня сила — кіннота. Вершники були озброєні мечами, молотами, бойовими луками. Кіммерійці першими на землях України почали плавити залізо й робити з нього різноманітні вироби.

Якщо ви уявите кіммерійця, то неодмінно побачите його воїном, який ніколи не розлучається з конем. Кінь був для кочовика товаришем, помічником і рятівником у разі потреби. Але, надаючи перевагу скотарству, кіммерійці потроху навчалися й рільництву. Ці войовничі стародавні мешканці півдня України жили племенами, які об'єднувались у племінні союзи. На чолі державного об'єднання стояв цар. Панували кіммерійці в українських степах до VII ст. до н. е., поки зі сходу не прийшли скіфи.

Кіммерійці вміли виготовляти залізні знаряддя праці та зброю. Основою їхнього господарства було розведення коней. Кочівники постійно мандрували степом: чоловіки – верхи на конях, жінки та діти в кибитках, що були запряжені волами. Таке життя було сповнене несподіванок і небезпеки. Скотарство не завжди могло забезпечити всім необхідним кіммерійців, тому війна для них була ще одним способом виживання.

Основу кіммерійського війська становили могутні кінні загони. Це давало змогу здійснювати далекі завойовницькі походи. Воїни були озброєні далекобійними луками, мечами (довжина яких сягала 1 м), булавами, молотами.

Скіфи: розселення та заняття

Ці степовики також були кочівниками. Вони спромоглися подолати опір кіммерійців завдяки своїй чисельності, єдності й організованості. Коли Геродот у V ст. до н. е. писав про скіфів, він вважав, що ті поділяються на скіфів-орачів, скіфів-кочовиків та царських скіфів. Царські скіфи мешкали на берегах Азовського моря та в степовому Криму. Скіфи-орачі жили в лісостеповій зоні, переважно між Дністром і Дніпром. А скіфи-кочовики опанували степи Подніпров'я. Поселення облаштовували на пагорбах, зручних для оборони, й оточували їх земляними валами та ровами. Цей народ славився майстерністю ремісників — ковалів, гончарів, ткачів. Разом із залізом скіфи виробляли і бронзу.

Велика Скіфія, її відносини з цивілізаціями Передньої Азії

На початку І тис. до н. е. скіфи мешкали в Малій Азії, але в VII ст. до н. е. малоазійці відтіснили їх у причорноморські степи. Скіфи звільнили від кіммерійців землі на північ від Чорного моря і залишилися там на кілька століть, міцно утримуючи цю територію.

Геродот зазначив, що скіфи жили на землях від ріки Істр (Дунай) та нижньої течії Дніпра на заході й далеко за озеро Меотида (Азовське море) на сході. На півночі їхні землі простягалися до Десни.

Скіфи постійно воювали і жили за рахунок здобичі, втручалися в боротьбу між державами Малої Азії. Вони брали участь у війнах між Ассирією, Мідією та Ново-Вавилонським царством, стаючи на бік однієї з воюючих сторін. Скіфські воїни-кочовики відзначалися жорстокістю в бою. Головною ударною силою була кіннота.

У історичних рукописах згадано про війни перських і македонських царів проти скіфів. Приблизно в 513 р. до н. е. перський цар Дарій І пішов на скіфів, щоб прокласти новий шлях у Середню Азію. Перси заглибилися в безмежні степи Північного Причорномор'я й відчули, що потрапили у скрутне становище.

Скіфи володіли тактикою партизанської війни. Вони уникали відкритого бою, завдавали великих втрат, стрімко нападаючи на персів. Переслідувати скіфів було небезпечно — ті досконало володіли прийомом «скіфський постріл»: вершник повертався назад у сідлі та випускав стрілу, не зупиняючи коня. Найбільших втрат перси зазнали саме під час переслідування скіфів. Похід персів закінчився поразкою. Армія, страждаючи без води та їжі, ледве врятувалася.

Жителі грецьких колоній Північного Причорномор'я прагнули підтримувати зі скіфами мирні стосунки: купували хліб, шкіру, хутра, худобу, іноді рабів та продавали все це в містах Малої Азії та Балканської Греції. А скіфам греки продавали вино, оливкову олію, тканини та ювелірні прикраси.

Наприкінці VI ст. до н. е. у скіфів сформувалася держава, розквіт якої припадає на IV ст. до н. е. за часів правління Атея. У ІІІ ст. до н. е. скіфів почали тіснити племена сарматів, які мешкали за р. Танаїс (нині р. Дон). Скіфи перенесли свою столицю в Крим, на береги р. Салгір, де вона стала називатися Неаполь Скіфський. Зберігалася скіфська держава до III ст. до н. е., аж поки її остаточно не знищили готи.

КУРГАН — насип над стародавньою могилою.

СКЛЕП — закрите підземне приміщення, у якому розміщували труни з померлими.

Про могутність Скіфської держави свідчать кургани. Це поховання як бідних, так і багатих скіфів. Бідняків ховали в ямах, насипаючи зверху невисокі кургани. За звичаєм, у могилу клали гончарні вироби, зброю, приносили в жертву вівцю. Вождів, царів, їхніх родичів ховали у склепах, над якими насипали курган.

Геродот описує поховання, під час якого тіло померлого спочатку бальзамували, відтак возили по інших племенах і поселеннях. Усі плакали та робили на своєму тілі рани, співчуваючи горю. Лише після цього небіжчика ховали. У могильний склеп поміщали жертв — рабів, конюха, частину найкращих речей померлого скіфа. За тисячу років життя скіфів у степах Південної України поховальних курганів виросло чимало. Вони — деталь пейзажу цього краю.

Духовний світ скіфів

Тисячу років скіфи постійно з кимось воювали: кіммерійцями, фракійцями, сарматами, греками, сирійцями... Воїн-скіф мав випити кров першого ворога, якого він убив, інакше його не вважали скіфом і не допускали до святкової ритуальної учти.

Мудрі греки першими збагнули, що перемогти войовничих скіфів — марна справа. Зауваживши високий художній смак цього народу, греки вирішили «приручити» скіфів силою мистецтва. І це, мабуть, уберегло квітучу Елладу від скіфських мечів, кинджалів, бойових сокир.

Ознайомившись із давньогрецьким мистецтвом, скіфи й собі зажадали зобразити своїх богів так само витончено й досконало, як це робили греки.

У 1971 р., досліджуючи скіфське царське поховання у велетенському кургані Товста Могила, археологи на чолі з Борисом Мозолевським знайшли чимало золотих прикрас царя, цариці-скіф'янки, охоронців, слуг, похованих разом з володарем. Учені пов'язують ці скарби із IV ст. до н. е. і зокрема з добою царя Скіфії Атея.

Серед знахідок є золота пектораль. Вона складається з трьох частин, з'єднаних смужками рослинного орнаменту. Рослини ніби розділяють жорстокі епізоди із життя тварин і мирні картини людського світу.

ПЕКТОРАЛЬ (від латин. «пектораліс» — нагрудний) — нагрудна прикраса, яку носили вищі правителі: фараони, римські імператори, скіфські правителі.

Верхня частина пекторалі відображає побутові сцени. У центрі двоє чоловіків чи то дошивають, чи то латають одежину — щось на зразок короткої кожушини. Праворуч — кобила з лошам, корова з телям, вівця, коза з козеням, птах, що злітає. Привертає увагу постать юнака. Підібгавши під себе ноги, він доїть вівцю. Ліворуч — ті самі тварини з молодим приплодом, а юний скіф затикає амфору з молоком жмутком трави: так зберігали молоко від швидкого скисання.

У нижній частині відтворено жорстоку боротьбу травоїдних тварин із хижаками. Особливо вражають битва коней із грифонами, напад лева і леопарда на кабана й оленя, погоня псів за зайцем.

Історики пов'язують зображення на пекторалі з новим роком, хоча це й суперечить нашим уявленням про новорічні свята й обряди. Але не забуваймо, що йдеться про сиву давнину. Новий рік починався тоді не 1 січня, а у весняне рівнодення — наприкінці березня, коли все живе дихало весною.

Двоє скіфів лаштують не просту кожушину, а «священний одяг» для новорічної церемонії. Навколо них — вервечка домашніх тварин із приплодом: телята, лошата, козенята, які щойно народилися, бо, за одвічним інстинктом, худоба дає приплід якраз на порозі весни. Про цю чудову пору року нагадують і молоденькі тужаві листочки, стебельця, «вусики», квіти на середній частині пекторалі.

Але чому ж у нижній її частині зображені хижаки? Що в цій сцені новорічного, весняного? Виявляється, що, за уявленнями скіфів, так навесні оновлюється й очищається природа: поява молодняка супроводжується винищенням у тваринному світі старих і кволих тварин.

Що ж відомо про вмільця, геніальний витвір якого майже через 2400 років після створення став сенсацією? Нам не відомі ні його ім'я, ні факти із життя, бо всі вони загубились у глибині століть. Однак можемо дещо сказати про його творче обличчя, майстерність, походження. Можливо, це був скіф, який досконало знав міфологію, звичаї та обряди свого народу. Майстер дотримався всіх законів гармонії, тому кожна деталь вражає викінченістю і співзвучна з творами грецького мистецтва тієї доби, зокрема зі скульптурними прикрасами на фронтонах афінських храмів.

Узагалі, царські кургани зі скарбами називають священним символом Великої Скіфії. Усю країну, де жили скіфи, греки назвали «Велика Скуфь», або «Скіфія».

Ми ще повернемося на ці землі. А тепер попереду нові пригоди.

 

Про  скіфів — за посиланням

https://www.youtube.com/watch?v=_vUGjp7DeMo

 

Історичні джерела про кіммерійців і скіфів

-          Кіммерійці: «… Це плем’я, яке турбувало своїми набігами жителів внутрішньої частини країни на правій стороні Понту, аж до Іонії. Проте скіфи витіснили їх з цієї області» (Страбон)

-         Скіфи: «Це був народ у праці – невтомний, у війнах – неприборканий, а міць тіла його була незвичайною» (Юстін)

-         «Жінки їздять верхи, стріляють з луків і кидають дротики, сидячи на конях, і б’ються з ворогами. Заміж вони не йдуть, поки не заб’ють трьох ворогів, і оселяються жити з чоловіками не раніш, як принесуть звичайні жертви. Та, що вийде заміж, перестає їздити верхи, поки прийде потреба поголовно виступити в похід…» (Гіппократ)

-         «У них немає хат, а живуть вони в кибитках, з яких найменші бувають чотириколісні, а інші – шестиколісні; вони кругом закриті повстю і зроблені подібно до будинків: одні з двома, інші з трьома відділами; вони непроникні ні для води (дощової), ні для снігу, ні для вітрів. У ці вози запрягають по дві і три пари  безрогих волів (роги в них не ростуть від холоду).  У таких кибитках перебувають жінки, а чоловіки їздять верхи на конях; за ними йдуть їхні стада овець і корів і табуни коней. На одному місці вони залишаються стільки часу, поки вистачає трави для стад, а коли її не вистачає, переходять до іншої місцевості». (Геродот)

-         «Вони навряд чи заслуговують називатися людьми, вони зліші за диких вовків. Вони не бояться закону, право в них поступається силі, а меч перемагає справедливість». (Овідій)

-         «Гробниці їхніх царів містяться в Геррах, до яких Борисфен ще судноплавний. Коли помирає цар, викопують велику чотирикутну яму. Приготувавши яму, тіло піднімають на віз, покривають воском; потім розрізають шлунок небіжчика, очищають його і наповнюють товченим купером, пахощами, насінням селери та анісу. Опісля живіт знову зашивають і везуть (небіжчика) на возі до другого племені. Жителі кожного краю, куди привозять тіло царя, відрізають шматок свого вуха, обстригають кружальцем волосся на голові, надрізають руку, роздряпують лоб і ніс, Проштрикують стрілами ліву руку. Звідси небіжчика везуть на возі далі, в інший край свого царства. Супроводжують тіло ті, до кого його було привезено раніше. Після об'їзду всіх країв вони знову прибувають у Герри до племен, що живуть у найбільш віддалених межах країни, і до царських могил. Там тіло на солом’яних підстилках опускають в могилу, обабіч встромляють в землю списи, а зверху кладуть дошки й покривають їх комишевими матами. У простому приміщенні гробниці ховають одну з наложниць царя, попередньо задавивши її, а також виночерпія, кухаря, конюха, охоронця, вістового, коней, первістків усяких інших свійських тварин, кладуть золоті чаші (срібних і мідних посудин для цього скіфи зовсім не застосовують). Після цього всі разом насипають над гробницею великий пагорб, причому навперейми намагаються зробити його якомога вищим». (Геродот)

Цікаво й пізнавально

Гомер про кіммерійців

Зевс, до ахейців наблизивши Гектора з військом троянців,

При кораблях їх лишив, щоб трудились вони ненастанно

В ратному ділі; а сам одвернув яснозорії очі

В даль, озираючи землю фракіян, тих вершників бистрих,

Мідян, бійців рукопашних, славлених кобилодойців [кіммерійців],

Молокоїдів [кіммерійців] убогих, над всіх на землі справедливих.

Іліада, XIII, 1-6

Геродот про країну кіммерійців

...Країна, де тепер живуть скіфи, кажуть, що за давніх часів була кіммерійською... Ще й тепер у Скіфії існують кіммерійські фортеці, кіммерійські переправи, є також і країна, що називається Кіммерією, є і так званий Кіммерійський Боспор.

1. Яким було головне заняття кіммерійців? Як про це сказано в уривку «Іліади» Гомера?

2. Як Геродот дає нам зрозуміти послідовність перебування кіммерійців і скіфів на українських теренах?

 СУЧАСНІ ІСТОРИКИ ПРО КІММЕРІЙЦІВ

Культурі їх були притаманні табунне скотарство, високий рівень обробки бронзи й заліза [залізо на теренах України вони почали використовувати першими]... Зброя та кінське спорядження, а нерідко й забиті коні, були звичним атрибутом курганних поховань кіммерійців. Центральної влади у кіммерійських племен, скоріше за все, не було, на чолі окремих племен стояли вожді, а об'єднувалися ці племена під час масштабних воєнних походів... Постійних жител вони не мали, жили у тимчасових таборах і зимівниках. Мистецтво їхнє було переважно прагматичним: складним лінійним орнаментом прикрашалися руків'я мечів, вуздечки, посуд.

Петровський В. В., Радченко Л. О., Семененко В. І. Історія України: Неупереджений погляд: Факти. Міфи. Коментарі. — Х.: ВД «ШКОЛА», 2007 р.

Основу духовної культури кочових скіфів становили традиції середньоазійських іраномовних племен (саків, масагетів), т. зв. звіриний стиль у мистецтві, численні міфи, первісні релігійні уявлення. Певний вплив на формування духовної культури скіфів мали малоазійські народи та грецька культура, яка активно формувала естетичні смаки скіфської знаті.

Довідник з історії України (А-Я) / За заг. ред. І. Я. Підкови, Р. М. Шуста — Київ: Генеза. — С. 765.

1. Поясніть, як ви розумієте поняття «звіриний стиль» у мистецтві.

2. Які елементи на скіфських пам'ятках указують на панування цього стилю в мистецтві скіфів?

Михайло Грушевський про звичаї скіфів

...Поряд з... дикими... звичаями степовиків були у них, звичайно, й симпатичні звичаї. Так, славилося скіфське братство, вірність скіфських друзів... У ті войовничі та дикі часи надзвичайно важливо було мати вірного друга... Розповідає ще Лукіан про одного скіфського побратима, як той дав вийняти із себе очі, щоб звільнити з полону свого друга, і про іншого, який опинився разом зі своєю родиною та з пораненим побратимом у палаючому будинку: коли останній загорівся, скіф кинувся рятувати свого товариша, а дружину і дітей залишив. Дружина ледве врятувалася, а одна дитина згоріла, але скіф не засмутився цим, кажучи, що дітей він ще зможе мати, та й невідомо ще, що з них вийде, а такого іншого побратима, як цей товариш, який виявляв стільки разів свою любов до нього, невідомо, чи знайшов би він.

Грушевський М. Ілюстрована історія України з додатками та доповненнями / Упор. Й. Й. Брояк, В. Ф. Верстюк. — Донецьк: ТОВ ПКФ «БАО», 2004. — С. 22-23.

1. Які риси характеру скіфів висвітлює історик?

 

ЩО ПРО СКІФІЮ РОЗПОВІДАЮТЬ ІСТОРИЧНІ ДЖЕРЕЛА

Геродот про природу Скіфії

В усій цій країні, яку я описав, зима така сувора, що нестерпний мороз триває вісім місяців, так що коли проллєш воду, то від цього на землі не буває болота, але коли розпалиш вогонь, може бути багнюка.

Одна з рік Скіфії — це Істр. Далі за нею йде Тірас... Третя ріка — це Гіпаній... Четверта ріка — це Борисфен... Серед інших рік Борисфен найбільш корисний людям, бо навколо нього найкращі й найпоживніші пасовища для худоби, і дуже багато в ньому риби, приємної на смак, і вода в ньому дуже чиста, порівняно до інших із каламутною водою, і ниви навколо нього чудові, а там, де не засіяно, виростає висока трава. А в його гирлі відкладається багато солі. І великі риби в ньому без колючих кісток, що їх називають антакаями. Для харчування ця ріка дає ще і багато чого іншого, гідного всякої уваги.

1. Чим клімат Скіфії (території сучасної України), за описом Геродота, відрізнявся від клімату вже вивчених вами країн?

 

V. Питання для активізації пізнавальної діяльності учнів:

Історичний диктант:

Із ІХ ст. до н.е. у Північному Причорномор'ї жили племена … (кіммерійців). Вони вели … (кочовий) спосіб життя, вирощували … (коней, рогату худобу). У VІІ ст. до н.е. їх витіснили племена … (скіфів), які панували тут майже 400 років. Наприкінці VІ ст. до н.е. утворилася величезна держава … (Скіфія), яка простяглася від Дону до Дунаю, від Чорного моря до Києва. Скіфи поділялися на … (кочовиків та землеробів). 513 року до н.е. до Скіфії вторглися війська перського царя … (Дарія І), похід якого закінчився … (поразкою). У ІІІ ст. до н.е. скіфів починають витісняти племена … (сарматів).

 

VI. Підсумки уроку.

Обговорення результатів історичного диктанту.

Що найбільше Вам запам’яталося на уроці?

За словами Аристотеля, пізнання починається з подиву. Що у Вас викликало здивування на уроці?

 

 Домашнє завдання. Прочитати  матеріал параграфа 30, 31.Заповнити табличку:

 

 

 

Характерстика	Кіммерійці	джерело	Скіфи	джерело
Походження	іраномовні		іраномовні
Час перебування на теренах України	IX – VII ст. до н. е.	Геродот	VII – III ст. до н. е.	Геродот
Які райони України населяли	Північне Причорномор’я; землі Кримського та Таманського п/о	Геродот Гомер	на землях від ріки Істр (Дунай) та нижньої течії Дніпра (Борисфен) на заході й далеко за озеро Меотида (Азовське море) на сході. На півночі їхні землі простягалися до Десни.	Геродот
Хто витіснив	скіфи	Геродот	сармати
Спосіб життя	Кочовий, постійних жител не мали		Кочовий, осілий
Заняття	Отгінне скотоводство (табунне скотарство); Ремесла:  обробки бронзи, золота й заліза, зброярство; війна	Гомер Сучасні історики Петровський В. В., Радченко Л. О., Семененко В. І.	Отгінне скотоводство, землеробство, ремесла:  ковальство, гончарство, ткацтво. Разом із залізом скіфи виробляли і бронзу.	Геродот
Соціальна структура	Родоплемінний устрій	Сучасні історики	скіфів-орачів, скіфів-кочовиків та царських скіфів; Наприкінці VI ст. до н. е. у скіфів сформувалася держава, розквіт якої припадає на IV ст. до н. е. за часів правління Атея. У ІІІ ст. до н. е. скіфів почали тіснити племена сарматів, які мешкали за р. Танаїс (нині р. Дон). Скіфіи перенесли свою столицю в Крим, на береги р. Салгір, де вона стала називатися Неаполь Скіфський. Зберігалася скіфська держава до III ст. до н. е., аж поки її остаточно не знищили готи.	Геродот Сучасні історики
Особливості культури	Не було писемності;  Мистецтво- прагматичним: складним лінійним орнаментом прикрашалися руків'я мечів, вуздечки, посуд.	Сучасні історики	звіриний стиль у мистецтв; вплив греків та  малоазійськіх народів  на культуру скіфів	Сучасні історики І. Я. Підкови, Р. М. Шуста
Характер відносин із сусідами	войовничий	Геродот Гомер	постійно воювали і жили за рахунок здобичі, втручалися в боротьбу між державами Малої Азії; брали участь у війнах між Ассирією, Мідією та Ново-Вавилонським царством; торгівля з грецькими полісами-колоніями	Геродот Сучасні історики
Головні пам'ятки	кургани	Сучасні історики	Кургани (Товста могила, Солоха, Гайманова могила)	Сучасні історики

 

Вчитель : ________________________ О. І. Конаровська